Подорож до моря
Від того часу, як
«брати» у нас забрали Крим,
Ми пізнаєм красоти
рідної природи.
Степи Херсонщини,
козацька Хортиця, далекий Львів-
До вас сьогодні моє
серце лине.
До моря їдемо родиною своєю,
Хвилюється пшениця, медом пахне сонях,
Навкруг дари землі багатої моєї,
А край дороги- дині й кавуни і
виноградні грона.
Нарешті Чорне море,
хвилі лазурові,
«Залізний порт» звучить
мені, як пісня.
Пісочок золотий на
пляжі Золотому,
Дельфінів зграї,
альбатроси й чайка в небі висне.
Хоч Чорне море і зоветься чорним,
Але немає моря більш світлішого такого,
Бо наш Дніпро забрав усі річки й
струмочки,
І запах степу й хліба, та приніс до
нього.
На острів
Джарилгач, українські Мальдиви,
Де височить маяк,
що Ейфель збудував,
Де в заповіднику
гуляють дикі звірі-
І знову- море,
сонце і дельфіни!
В херсонському степу гарячий гейзер в”ється.
Вода цілюща, болі всі лікує.
Після такої ванни серце молодо заб”ється,
Забудеш, скільки літ тобі, душа
оновлено зрадіє.
А наостанок –
Хортиця і Запорожська Січ,
Степова вольниця,
надійний щит держави.
З високих круч
Дніпра до дальніх берегів
Лунає у віках
козацька слава.
Немає коментарів:
Дописати коментар