Віра Панченко

                               Це рідний край, моя земля!

                            Мій рідний, край мого дитинства.

                            Мій хутірець навкруг в лісах.

                            Моя заквітчана колиска

                            З голубизно в небесах.

                            Люблю цей край, де ліс навколо,

                            Я тут зростала, тут жила,

                            Цією стежкою до школи

                            Давним – давно колись ішла.

        

                            Тієї школи вже немає.

                            Нова збудована в селі.

                            В старій лиш вітер скрізь гуляє,

                            Та я оплакую її.

                           

                            Життя іде, бо воно змінне.

                            Усе зміняється навкруг,

                            Та хай любов і труд сумлінний

                            Завжди нам буде вірний друг.

                            Нехай шумлять лісів простори,

                            І веселяться хай поля.

                            Хай тягнеться пшениці море.

                            Це рідний край, моя земля!

Галина Зікрань

Тростянець

Стоїть місто в низині,

Величну назву має.

Тростянець наш,Тростянець,

Хто тебе не знає?

Ліс стоїть, дібровами

Гілки розправляє.

Краю наш привітний,

Рідная земля.

Тут бував Чайковський,

І мелодії складав,

Милувався краєвидами,

Красу вранішню вітав.

А спів фестивалю «Боромля»

Наповняє радістю наші серця,

І лунають усі його звуки

За межами Тростянця.

Чути гуркіт потягів

Серед луків і лісів.

Жайворонок в небі

Вдалечінь його повів.

Глибокі озера Нескучного

Привітно запрошують в ліс.

Це тут я грот «Німф» побачив

І радість додому приніс.

Живи ж красиве місто,

Живи  і процвітай!

Завжди будуть щасливим,

Рідний наш край.

Ніна Цілуйко

                   Станова! Моє рідне село.

                   Не одне вже минає століття

                   Ти живеш, як і завжди жило,

                   Не зігнули тебе лихоліття.

                            Гарні люди твої,

                            Коли ниву зерном засівають

                            І  обійстя  будують свої

                            І піснями наш край звеселяють.

                   Історичні місця: Овадівка, Тучне,

                   В лісі – сорок могилок.

                   Переможне відлуння гучне

                   Вікопомних помилок.

                            Перемогу співає життя

                            Зводить руки до сонця малятко,

                            У коханні прекрасне буття

                            Раді паростку мама і татко.

                   Побажай же нам, Боже, добра,

                   Достатку, спокою в небі чистім,

                   Щоб Станова наша вічно цвіла

                   В Тростянецькім вінку барвистім.

Панченко В.І.

Проминуло літечко зеленокосе

Проминуло літечко зеленокосе.

Десь там, з-за паркану, виглядує осінь,

Вже всілась на листі, воно й пожовтіло.

Пройшлася по ниві, і та пораділа.

         Бо, мабуть, пора трохи їй відпочити.

         Як веснонька прийде, знов будуть садити.

         А взимку цю нивку сніжок всю прикриє.

         Від лютих морозів її він зігріє.

Ой пороньки року, хто вас підганяє,

Життя наше з вами так швидко збігає.

В природі минає і люта зима,

За нею приходить квітуча весна.

         В житті у людини цього не буває.

         Зима, як приходить, життя вже спливає.

         Але залишаться і внуки, і діти,

         То ж будемо з цього ми з вами радіти.

Тертичний Є.

Роздуми про осінь і не тільки

Вже осінь знову наступила

Все в жовтий колір прикрасила

Листя немовби золоті,

Та й дні уже тепер не ті…

         Сонце не так вже ясно гріє

         То дощик з ранку землю вмиє,

         Під вечір – хмари небо вкрили,

         Птахи у вирій відлетіли.

В Нескучнім зараз повна тиша

Десь пробіжить по листю миша,

А ось і білочка з сосни…

Готуються всі до зими.

         Знов прийде гарне, тепле літо,

         Радітимуть дорослі й діти

         Нехай  скінчиться ця війна

         Бо всім набридла вже вона.

Мрії збудуться Тараса

Про «сім”ю щасливу»

Будем вірно ми любити.