Степанко О.Я.

Пам’яті Володимира Шелестюка

Засніжене місто, засніжене серце,

Завітрений спогадом день,

Він плавав, як лебідь, у чистім озерці

І вірив, що правда прийде.

         Тепер одинокі, не з нами той лебідь,

         А з нас так ніхто не злітав,

         Його підстрелили, не знаю, хто  небуть,

         Звернувши усе на літа.

Він там, десь на небі, ще тішиться зрідка,

Якщо пам’ятають – живий,

Так плаче лебідка, самотня лебідка

В країні, де все ще штормить.