Тертичний Є.

Роздуми про осінь і не тільки

Вже осінь знову наступила

Все в жовтий колір прикрасила

Листя немовби золоті,

Та й дні уже тепер не ті…

         Сонце не так вже ясно гріє

         То дощик з ранку землю вмиє,

         Під вечір – хмари небо вкрили,

         Птахи у вирій відлетіли.

В Нескучнім зараз повна тиша

Десь пробіжить по листю миша,

А ось і білочка з сосни…

Готуються всі до зими.

         Знов прийде гарне, тепле літо,

         Радітимуть дорослі й діти

         Нехай  скінчиться ця війна

         Бо всім набридла вже вона.

Мрії збудуться Тараса

Про «сім”ю щасливу»

Будем вірно ми любити.

Штанько О.І

Аромат  Нескучанского  леса.

Аромат летних трав я вдыхаю,

По Нескучному тихо иду.

Уголка лучше в мире не знаю,

Края лучшего я не найду.

         Запах мяты нас всех будоражит,

         Запах ели, сосны нас бодрит.

         Запах пижмы немного тревожит,

         Медуницы запах томит.

Ароматный запах разнотравья

Тростянчан в нескучное влечёт.

Запах подорожника, ромашки,

Как бальзам, нам на душу течёт.

         Он дороже духов фирм известных

         Нескучанский лечебный  бальзам,

         За его лечебные свойства

         Я любые деньги отдам.

Аромат Нескучанского леса

Он дороже французских парфум,

Он, как вкусный целебный напиток,

Он, как сладкий, душистый изюм.

         Ароматное, жаркое лето,

         Всем здоровье и радость несёт,

         По Нескучному ходит лето

         И купальские песни поёт.

Бородіна М.І.

               Подорож до моря

Від того часу, як «брати» у нас забрали Крим,

Ми пізнаєм красоти рідної природи.

Степи Херсонщини, козацька Хортиця, далекий Львів-

До вас сьогодні моє серце лине.

         До моря їдемо родиною своєю,

         Хвилюється пшениця, медом пахне сонях,

         Навкруг дари землі багатої моєї,

         А край дороги- дині й кавуни і виноградні грона.

Нарешті Чорне море, хвилі лазурові,

«Залізний порт» звучить мені, як пісня.

Пісочок золотий на пляжі Золотому,

Дельфінів зграї, альбатроси й чайка в небі висне.

         Хоч Чорне море і зоветься чорним,

         Але немає моря більш світлішого такого,

         Бо наш Дніпро забрав усі річки й струмочки,

         І запах степу й хліба, та приніс до нього.

На острів Джарилгач, українські Мальдиви,

Де височить маяк, що Ейфель збудував,

Де в заповіднику гуляють дикі звірі-

І знову- море, сонце і дельфіни!

         В херсонському степу гарячий гейзер в”ється.

         Вода цілюща, болі всі лікує.

         Після такої ванни серце молодо заб”ється,

         Забудеш, скільки літ тобі, душа оновлено зрадіє.

А наостанок – Хортиця і Запорожська Січ,

Степова вольниця, надійний щит держави.

З високих круч Дніпра до дальніх берегів

Лунає у віках козацька слава.

Борис Лямченко

                    ***

Багато бачив я чудових міст

Краса і велич їх примусить зняти шапку

Та в них я відчував себе як гість,

Що диво дивиться на згадку.

Чимало я у світі мандрував

Та завжди, повертаючи додому,

В душі безмежне щастя відчував,

Крокуючи по місту дорогому.

Моєму серцю любий Тростянець,

Зелене рідне місто на Сумщині.

В тобі знаходять всі шлях і кінець,

Які ведуть мене на Батьківщину.