Леонід Андрійович Григорець народився 1939 року в місті Карлівка Полтавської області. Закінчив середню школу, професійне учили- ще. За комсомольською путівкою працював на Цілині і
Донбасі, служив у Морфлоті. Після армії навчався в Дніпропетров - ському
Індустріальному технікумі, який закінчив 1964 року і за направленням приїхав
до Тростянця, де працював у лісгоспі. Заочно закінчив Харківський політехнічний
інститут і з 1975 по 2001 роки працював енергетиком на шоколадній фабриці і постійно
брав участь у художній самодіяльності підприємства.
Леонід Андрійович не уявляє
своє життя без пісні, навіть сам навчився грати на баяні. Під настрій пише
власні вірші та кладе їх на музику.
Первая любовь
І. Тебя не видел я
Уж много, много
лет
Забыл я голос
твой,
Глаза твои,
Но только часто
мне
Приходишь ты во
сне,
Тревожа душу и
сердце мне.
Припев: Уйди, прошу тебя,
Не приходи ко
мне
Не наяву и не
во сне.
Нам не вернуть
с тобой
Счастливой той
весны,
Ушло то время
навсегда.
ІІ. Ты помнишь, в пору ту
Весь сад наш
был в цвету?
Луна светила
нам
Лишь для двоих.
Туманный был
рассвет,
И, не найдя ответ,
Сказала горькое
«Прости».
Припев: (тот же).
ІІІ. Случайно нас судьба
Опять с тобой
свела,
И ничего уже
Нельзя вернуть.
«Прости», -
сказала ты,
И вновь цвели
сады,
Но не для нас,
а для других.
Припев: (тот же).
ІV. Тебя не видел я
Уж много, много
лет
Забыл я голос твой,
Глаза твои,
Но только часто
мне
Приходишь ты во
сне
Моя ты первая
любовь.
Дружба
І. Крутится шар земной,
Крутимся мы с
тобой.
Нет ничего вечного в мире,
Помни, мой друг дорогой. – 2 раза
Припев: Ты не грусти, что года прошли
И голова бела.
Все, что ушло мы помним с тобой,
Сердцу забыть
нельзя.
Время проходит, меняет нас всех,
Но не обидно
нам.
Дружбу с тобой
мы пронесли
Наперекор ветрам.
ІІ.Юность умчалась как миг,
Ты все спешил
расти.
Лучшие годы быстро проходят,
Нам вместе по жизни идти .– 2 раза
Припев:
(тот же).
ІІІ.Будет и дождь,
и снег.
Будет и горечь,
и смех.
Только всегда, всегда будем помнить
Верных своих друзей. – 2 раза.
Припев: (тот же).
Моя Україна
І. Країна гір, лісів, озер,
Де я родився і живу,
Де рідна матінка моя
Мене ввела в цей дивний світ.
Край трударів і край пісень,
З дитинства в серце увійшли.
Мій славний рід, козацький рід
В моєму серці назавжди.
Приспів: Ненько,
Україно! Земле ти моя!
Як мати єдина, рідна сторона.
Гаї солов’їні, клекіт журавля,
Я навік з тобою, ти в мене одна!
ІІ. А скільки лиха тут було,
Не передати все словами.
Батьків своїх не пам`ятаєм ми,
На чужину забрали їх.
О ти, мій край, родючий край,
Усім нам щастя дай!
Цвіти мій край і процвітай,
І, Боже, нас не забувай!
Приспів: Ненько,
Україно! Земле ти моя!
Як мати єдина, рідна сторона.
Гаї солов’їні, клекіт журавля,
Я навік з тобою, ти в
мене одна!
***
Жизнь полна
тревог.
Снова над своим стихом.
Суждена ли мне
В поэзию дорога?
Мало еще сил,
Нету совершенства,
Неустойчив стиль мой,
Словно шаг младенца.
Припев: Трудно будет, это я
знаю,
Знаний надо много, чтоб писать,
Но впереди и
жизнь большая.
Что
сейчас не знаю - буду знать.
Критикуй
же строже,
Стих
мой полный чувства,
Я
достигну тоже своего искусства!
Я пойду туда,
Где трудностей по горло,
Где нужна моя рука,
Привыкшая к труду,
Чтобы жизнь меня
Как следует потерла.
Вот тогда поэтом буду
Уж наверняка.
Припев:
А пока люблю
Бессонными ночами
До поры, пока
Не крикнуть петухи,
Так писать мне надо,
Чтоб
ложились сами
Строчки, рифмы ладно
В нужные стихи.
Припев:
И уже за полночь,
Сладко засыпая,
Все профессии я
В памяти переберу
И подумаю, что
Судьба моя такая:
Посвятить себя
Народу и перу.
Немає коментарів:
Дописати коментар